Перемога неминуча! Настане мир. Все буде Україна!
 |
За матеріалами журналу “Палітра педагога”, 2017, № 2
Читаємо оповідки-білінгви
(розширена версія)
Зазвичай робота з іноземної мови в дитячому садку та початковій школі базується на розучуванні римівок та пісеньок. Та не менш важливо читати дітям прозові художні твори, звісно, з опорою на ілюстрації. Сприймаючи значний обсяг іншомовного тексту, дитина вчиться впізнавати в ньому знайомі слова, вловлювати зміст із контексту, звикає до структури живого, не адаптованого мовлення. Відтак вона впевненіше вступає в комунікацію і легше опановує мову. Для прикладу подаємо оповідку-білінгву, тобто написану двома мовами, а також алгоритм роботи над нею.
Цей напрям вельми перспективний, адже нині в Україні видається багато книжок-білінгв, як-от “Скільки? / How many?” Г. Кирпи, “Монетка / A Coin” А. Хромової, “Гойдалка під кленом / The swing under the maple tree” Г. Ткачук тощо.
АЛГОРИТМ РОБОТИ
1. Читання й розглядання
Роздайте дітям примірники коміксу і покадрово прочитайте оповідку спочатку англійською мовою, а потім українською. Читаючи англійською, виділяйте голосом знайомі дітям слова і показуйте на слайдах відповідні зображення.
2. Обговорення й актуалізація досвіду дітей
Обговоріть сюжет рідною мовою.
- Про що мріяв хлопчик?
- Чому йому хотілося мати саме друга-песика, а не іншу тваринку?
- Скількох і яких песиків він зустрів?
- Чим вони відрізнялися один від одного?
- Запропонуйте малятам придумати песикам імена.
- Чи вдалося хлопчикові подружитися з ними? Чому?
- Який песик врешті-решт став його другом?
- Як ви гадаєте, хто зрадів більше — песик чи хлопчик?
Такі запитання допомагають пересвідчитися, що діти розуміють сюжет.
Потім варто звернутися до досвіду вихованців, ставлячи запитання на кшталт:
- Чи є у вас домашні улюбленці?
- Чи мрієте ви мати якусь тваринку?
Якщо виникає ситуація, коли дитина хоче мати домашнього улюбленця, а їй не дозволяють, доцільно пояснити, що тваринка — це велика відповідальність, вона потребує часу, простору, її треба доглядати, годувати, вигулювати, за нею треба прибирати, вона може хворіти, псувати речі. Варто запропонувати дітям самим поміркувати, яких клопотів можна чекати від домашнього улюбленця, — їхня фантазія не знає меж. А ще ж песик може засумувати, коли всі члени родини на роботі/у садочку/в школі, бо він дуже залежний від господарів. Йому може бути тісно у квартирі, майже як слону чи бегемоту в клітці. Таким чином можна перевести ситуацію у жартівливе русло:
- Якби ви мали можливість, то яку незвичайну тварину завели б: жирафа, ведмедя, пінгвіна..?
І звісно ж, варто активізувати власний досвід дітей: нехай малята розкажуть про своїх домашніх тваринок, про те, як вони у них опинилися, які книжки/мультики про песиків (інших домашніх улюбленців) їм відомі/до вподоби.
- Чому ви вибрали саме цю тваринку?
- Чим ваш домашній улюбленець особливий?
- Як ви піклуєтеся про нього?
- Про які кумедні пригоди вашого друга ви можете розповісти?
- Чого ви навчили його? А він вас?
- Як господар має дбати про свого улюбленця? Як треба ставитися до друга?
- Як господар може зрозуміти, чого хоче його маленький друг, який не знає мови людей?
- Поясніть зміст висловів “Слова тільки заважають розуміти одне одного”, “Ти назавжди відповідальний за всіх, кого приручив” (А. де Сент-Екзюпері “Маленький принц”).
3. Робота з мовним матеріалом
Запропонуйте вихованцям ще раз розглянути картинки і назвати англійською ті об’єкти, які вони знають. Прочитайте репліки персонажів і попросіть дітей повторити їх та запам’ятати, щоб потім розіграти оповідку в ролях. Можна провести таку гру: розкладіть картинки по кімнаті, називайте фразу, яка стосується лише однієї з них, а діти мають підбігти (стрибнути, підійти тощо) до відповідного кадру.
4. Ігри з малюнками-кадрами
У вільний час діти можуть розфарбувати малюнки- кадри, грати з ними, викладаючи у логічній послідовності, складати розповідь на їх основі рідною мовою тощо. За бажання можна інсценувати оповідку.
WILL YOU BE MY FRIEND? / БУДЕШ МОЇМ ДРУГОМ?
In the morning Rostyk walked in the yard and met a red puppy with the sad eyes.
— Hello! — said Rostyk. —
Will you be my friend?
The puppy waved his tail: “Of course. Let’s be friends.”
Вранці Ростик гуляв у дворі й зустрів рудого песика з сумними очима.
— Привіт! — сказав Ростик: — Будеш моїм другом?:
Песик помахав хвостом:
“Звісно. Давай дружити.”
Rostyk hugged the puppy and began to think what they can do together. But then the puppy’s owner came. Dog’s eyes became happy.
— Oh, — Rostyk guessed. — You already have a friend!
— Woof! — said the puppy: “Sorry”.
Ростик обійняв песика і почав вигадувати, чим би їм разом зайнятися. Але раптом прийшов песиків господар, і очі песика засяяли радістю.
— А, — зрозумів Ростик. — У тебе вже є друг.
— Гав! — сказав песик:
“Вибач.”
Later Rostyk and his dad met a big and black dog.
— Great Dane, — said dad. — Looks like he is lost.
— How someone could lose such a big dog? — asked Rostyk. — Can we keep him?
But dad looked at the dog’s collar and found the phone number.
Пізніше Ростик з татом зустріли великого й чорного пса.
— Німецький дог, — сказав тато. — Схоже, він загубився.
— Як можна загубити такого великого собаку? — спитав Ростик. — Заберемо його?
Але тато оглянув нашийник дога і знайшов номер телефону.
The lady in the big car came for the Great Dane. She gave Rostyk a candy because he found her friend.
— Goodbye, Great Dane! — Rostik said.
— Woof-woof! — voice came out of the car: “Thank you!”
По дога приїхала тітонька на великій машині. Вона дала Ростику цукерку за те, що знайшов її друга.
— Бувай, дог! — сказав Ростик.
— Гав-гав! — пролунало з машини: “Дякую!”
In the evening Rostyk met a girl with a little curly dog.
— Is it your friend? — Rostik asked the girl.
— Yep, — she said. — His name is Kilimanjaro, like a snow-
covered mountain
in Africa.
— I haven’t friend. Can I borrow your Kylimjara?
— Nope! — refused the girl and took her dog home.
Увечері Ростик зустрів дівчинку з кучерявим песиком.
— Це твій друг? — спитав Ростик у дівчинки.
— Так, — відповіла вона. — Його звати Кіліманджаро, як засніжену гору в Африці.
— У мене нема друга. Можна позичити твого Килижара?
— Ні, — відказала дівчинка і пішла з песиком додому.
— I have no friend, — complained Rostyk to his mom.
— How about your friends from daycare?
— No. I have no friend who’s living with me, — explained Rostyk.
— And what about your dad?
— No. My friend shouldn’t go to work, but should have four legs and a long tail.
— Oh, now it’s clear! — Rostyk’s mom laughed.
Ростик пожалівся мамі:
— У мене немає друга.
— Як немає? А твої друзі з садочка?
— Ні. Такого друга, щоб жив зі мною, — пояснив Ростик.
— А як же тато?
— Ні. Такого друга, щоб не ходив на роботу, а мав чотири лапи і довгий хвіст.
— А-а-а, зрозуміло, — засміялася мама.
The next day Rostyk and his dad came to the shelter. There were a lot of dogs without owners.
— Choose your friend! — said dad.
Rostyk was quite confused.
Наступного дня Ростик із татом поїхали до притулку. Там було багато песиків, які не мали господарів.
— Обирай друга, — сказав тато.
Ростик зовсім розгубився.
Suddenly, the white puppy with black spot around his eye ran up to Rostyk.
— Woof-woof-woof! — said the puppy: “Will you be my friend?”
Although the puppy had a short tail, Rostyk chose him.
Раптом до хлопчика підбіг білий песик з чорною плямою навколо ока.
— Гав-гав-гав! — сказав песик: “Будеш моїм другом?”
І хоча хвіст у песика був короткий, Ростик обрав саме його.
Олександра Орлова, письменниця,
Монтессорі-педагог, м. Сіетл, США
Завантажуйте розфарбовку за казкою
